ВІДПОВІДІ НА ТИПОВІ БАТЬКІВСЬКІ ЗАПИТАННЯ

Чи потрібно йти в садок?

Рано чи пізно дитина починає самостійне життя в суспільстві: хтось з 1,5 року (ясла), хтось із 7 (школа). Але в тому чи іншому ви­падку більше мінусів, ніж плюсів, тому краще триматися золотої середини. Найоптимальнішим для початку відвідування дитячого садка вважається вік З роки. Чому? Бо саме тоді дитина потребує спілкування з ровесниками, ігор із ними. Хоча є випадки, коли півтораріч­на дитина йде в садок легше, ніж малюк у 4, а у семирічного першокласника нерідко виникають труднощі під час звикання до нового колективу. І тут важливу роль відіграє темперамент дитини: сангвінік або холерик залюбки прийме запрошення поспілкуватись з іншими дітьми, флегматик поставиться до цього незадовільно, а меланхолік – з недовірою.  

Навіщо йти в садок?

Якщо ви ловите себе на думці, що втоми­лись від дитини, хочете від неї відпочити, то терміново потрібно працювати над собою. Адже наші діти знають, відчувають, про що ми думаємо. І відчувши, що його хочуть «спихну­ти» в садок, дитина починає ще більше впира­тись вашому рішенню, а це — сльози та істе­рики зранку. Намагайтеся переконати себе, що дитячий садок — це найкраще, що наразі може статися в житті вашого малюка. Важ­ливо, якщо ви наважилися й обрали садок, добре ставитися до всього: металевих горщи­ків, харчування, групи з 25 дітей. І пам'ятайте: позитивний настрій мами — це позитивний настрій дитини.

Як підготуватись?

Для того, щоб малюк хотів іти в садок, у нього має бути мотив. Бать­ківський аргумент «там дітки, будеш гратись», як правило не спрацьовує. Скажіть, що на малюка може чекати ліжечко, яке плаче, якщо в ньому ніхто не спить, і капці, яким самотньо у шаф­ці. А горщик залишиться порожній, і ніхто до нього не підійде і не візьме. Бідний горщик! Фантазія виховате­ля теж відіграє велику роль - адже малюк «мусить» поливати в групі кві­ти, збирати іграшки, ходити з нянею за обідом, інакше кажучи, без нього ніяк не обійтися. Як тут не піти в са­дочок?

Як піти уперше?

До перших відвідин садка дитину потрібно готувати і фізично, і психо­логічно. Днів 10 ходити туди лише на кілька годин. Заздалегідь відкоригувати режим дня - раніше лягати спати, раніше вставати. Звісно, водити і за­бирати малюка з садка повинні тільки мама чи тато. Час бабусь і дідусів на­стане пізніше. Пам'ятайте: ваша увага до такої важливої події в житті дитини надасть їй упевненості.

Що робити, коли «не хочу!»

     Під час адаптації малюка до садочка є пе­ріод, який я називаю «етапом новизни». Інши­ми словами, дитина залюбки ходить З—5 днів, а потім... «не хочу, не піду!» Як правило, за по­передні дні батьки вже розслабились, зраділи, що все минуло легко. А, натомість, не варто втрачати пильність: багато гратися з дитиною після садка, обнімати дитину і цілувати, інши­ми словами, компенсувати вашу розлуку.

     Буває так, що довгий час дитина без про­блем ходить у садок, а потім категорично від­мовляється. Причина такої поведінки може ховатися в сім'ї. Малюк втомився від неуваги відсутності спільних ігор, а тут ще и у садоч­ку насварили або не вдалося затвердитись у компанії ровесників. Часто буває, що дитина не проявляє себе в колективі так, як може, тоді вона біжить до мами і шукає в неї захис­ту. Сварити і соромити її не слід — потрібно разом з вихователем знайти вихід із такої си­туації.

Як бути далі?

                Ранок і час перед сном дуже важливі для психологічного стану дитини. Малюку по­трібно, що вранці мама зарядила його пози­тивною енергією, хорошим настроєм. Адже так хочеться разом з мамою хоч 5 хвилин повалятись у теплому ліжечку. Насолоди­тися її поцілунками і ніжними словами. А якщо навколо поспіх, крики, то про який добрий гумор може йтися? Увечері дити­на також прагне ува­ги. Адже цілий день мама її не цілувала, не носила на руках, не гралася - і вона хоче заповнити цю прогалину. А якщо в батьків футбол, при­бирання, прання, то і засинає дитина з іс­терикою, встає «не з тої ноги», а далі - за «звичним сценарієм». Потрібно вміти три­мати емоційний ба­ланс дитини - по­цілувати, пригорнути, погратися разом.

Криза 3-х років

          Поради батькам:

1.      Проаналізуйте свою поведінку по відношенню до малюка. Чи не принижуєте ви його? .

2.      Станьте більш гнучкими, розширюйте права та обов'язки малюка і в межах розумного дайте відчути йому самостійність, щоб він міг насолодитися нею.

3.      Збалансуйте заохочення і покарання дитини, ласку і строгість. Знайте: дитина не просто не погоджується з вами, она відчуває ваш характер і знаходить в ньому слабкі місця, щоб впливати на них при відстоюванні своєї незалежності. Малюк по кілька разів на день перевіряє ще раз у вас: чи справді те, що ви забороняєте йому, заборонено? Чи все-таки можна? І якщо відчуває хоч найменшу можливість, то домагається свого – якщо не у вас, так у тата, у бабусі, дідуся.

4.      Не ведіть боротьбу з дитиною через дрібниці.

5.      Знайдіть вихід з тупикової ситуації у рольовій грі, яка з трьох років стає провідною діяльністю дитини. Приміром, ваша дитина відмовляється їсти, хоча голодна. Не прохайте її. Накрийте стіл і посадіть на стільчик іграшкового ведмедика. Зобразіть, ніби ведмедик прийшов обідати і дуже просить малюка, як дорослого, спробувати, чи не занадто гарячий суп, і, якщо можна, погодувати його. Дитина, як дорослий, сідає поруч із іграшкою і непомітно для себе, граючи, разом з ведмедиком з'їдає весь обід.

6.      У вас має бути достатньо гнучкості та уяви, щоб перемкнути впертість дитини на щось захоплююче і цікаве для неї, відповідне тому напівказковому світу, в якому вона живе.

7.      Поводьтеся з малюком, як з рівним. Запитуйте дозволу взяти його іграшку, обов'язково говоріть "Дякую", якщо малюк надав вам послугу. Так ви не лише уникнете негативізму і впертості з його боку, а й подасте малюкові хороший приклад для наслідування.

8.      Направляйте енергію дитини в мирне русло, тобто пропонуйте заміну небажаним вчинків малюка (так робити не можна, а так можна), використовуйте гру для згладжування кризових моментів.

9.      Заборони повинні бути узгоджені між усіма членами сім'ї. Мамі і татові треба виступати єдиним фронтом, не вносячи сум'яття у свідомість дитини.

10.  Заборони потрібно висловлювати доброзичливо, але твердо, не дозволяючи дитині використовувати шантаж для досягнення своїх цілей. Найкраще це зробити, переключивши увагу дитини на що-небудь інше.

ОРГАНІЗОВУЄМО ВІДВІДУВАННЯ ДОДАТКОВИХ ЗАНЯТЬ ТАК, АБИ НЕ НАШКОДИТИ ДИТИНІ

Рекомендації для батьків

-         Не перевантажуйте додатковою діяльністю ні дитину, ні себе.

-         Переконайтеся, перш ніж обрати гурток чи секцію, що заняття в дошкільному закладі та інших освітніх закладах доповнюватимуть одне одного, а не дублюватимуть.

-         Уникайте під час поїздок з дитиною переповненого транспорту, особливо перед початком або після занять.

-         Обирайте для дитини гуртки і секції в центрах розвитку, що розташовані неподалік від дому або дошкільного навчального закладу.

-         Сплануйте розклад занять дитини в гуртках та секціях так, аби в неї залишався час на відпочинок, гру та інші справи поза цим закладом.

-         Обираючи додаткові заняття  для дитини, орієнтуйтеся не на власні смаки й інтереси, а на бажання й уподобання дитини надайте дитині змогу випробувати свої сили в кількох різних видах діяльності, а відтак обрати те заняття, яке відповідає її можливостям та уподобанням.

-         Поважайте вибір дитини. Пам’ятайте, що вона індивідуальна й неповторна особистість. Тож в неї можуть виникнути неочікувані для вас інтереси, які доцільно заохочувати.

-         Підтримуйте хобі дитини. Адже улюблене заняття позитивно впливає на її емоційний стан і усуває ймовірність перевантаження психіки.

-         Не обирайте для дитини гуртків та секцій, заняття в яких будуть спрямовані на те, щоб за будь-яких умов зробити з неї чемпіона. Кожна справа, якою займається дитина, має бути посильною для неї, лише тоді вона приноситиме користь.

-         Будьте уважними до невдач дитини. Допоможіть їй пережити складний момент та не втратити віри у власні сили.

-         Не кидайте розпочату справу на півдорозі й не дозволяйте це робити дитині.

-         Пам’ятайте про вікові можливості дитини. Так, дошкільнику зарано піднімати штангу або вишивати бісером. Водночас саме цей вік є найсприятливішим для розвитку гнучкості, музичного слуху, сприймання кольору й форми.

-         Пояснюйте дитині за потреби, набуті на додаткових заняттях навички й уміння (доводити розпочату справу до кінця, виявляти вольові якості, планувати свою діяльність) обовязково знадобляться їй у майбутньому під час навчання в школі й загалом у житті.

(за матеріалами ж. «Практичний психолог-дитячий садок» № 7-2016)